роздільник

РОЗДІ́ЛЬНИК, а, ч. Прилад, устаткування для розділення чого-небудь.

Наконечники для розпилювання мають переставні роздільники, які встановлюються залежно від висоти обпилюваних рослин (Механ. і електриф.., 1953, 124);

На Долинському нафтовому промислі було освоєно метод спільно-роздільної експлуатації двох пластів однією свердловиною. Для цього застосували спеціальне устаткування — роздільник пластів (Роб. газ., 27.XII 1962, 2).

Значення в інших словниках

1. роздільник — розді́льник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. роздільник — -а, ч. Прилад, устаткування для розділення чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роздільник — РОЗДІ́ЛЬНИК, а, ч. Прилад, устаткування для розділення чого-небудь. Наконечники для розпилювання мають переставні роздільники, які встановлюються залежно від висоти обпилюваних рослин (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах