роззолочений
РОЗЗОЛО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до роззолоти́ти.
Хмара виповзла з забузьких польських полів, захопила західний обрій і, зсупивши два кінці, роззолочені зсередини сонцем, як дрімучі брови, переповзла державний кордон на цей бік (В. Бабляк).
2. у знач. прикм. Розшитий або окантований золотом, позолотою.
Щоб приховати збудження від розмови, взявся [Моторний] приладнати на видному місці новий роззолочений прапор (Іван Ле);
Олександра Григоровича посадовили в роззолоченому кріслі (О. Полторацький);
// Іскристий (про вино).
Добрі друзі ллють в бокали Роззолочене вино (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)