роззолочений
РОЗЗОЛО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до роззолоти́ти.
Хмара виповзла з забузьких польських полів, захопила західний обрій і, зсупивши два кінці, роззолочені зсередини сонцем, як дрімучі брови, переповзла державний кордон на цей бік (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 72).
2. у знач. прикм. Розшитий або окантований золотом, позолотою.
Щоб приховати збудження від розмови, взявся [Моторний] приладнати на видному місці новий роззолочений прапор (Ле, Право.., 1957, 37);
Олександра Григоровича посадовили в роззолоченому кріслі (Полт., Повість.., 1960, 315);
// Іскристий (про вино).
Добрі друзі ллють в бокали Роззолочене вино (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 36).
Словник української мови (СУМ-11)