розказувати
РОЗКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКАЗА́ТИ, кажу́, ка́жеш, док., що і без прям. дод., про кого – що, рідко за кого – що.
Розповідати, описувати, викладати що-небудь побачене, почуте і т. ін.; повідувати, повідомляти про когось, щось.
Сидить [Маруся] смутна і невесела, і нічого про весілля не розказує (Г. Квітка-Основ'яненко);
Тяжко, нудно розказувать, А мовчать не вмію. Виливайся ж, слово-сльози (Т. Шевченко);
Стара бабуся було розказує нам, дівчаткам, прядучи вовну, .. як то колись було (Марко Вовчок);
Їй стало чудно, що вона розказує за себе хлопцеві, котрого побачила вперше (І. Нечуй-Левицький);
[Любов:] Мені снилось, що я була щаслива, дуже щаслива, я була з тобою і розказувала тобі своє життя (Леся Українка);
– Мій покійний дід розказував, що одного разу заїхали до нього цигани ночувати (Григорій Тютюнник);
Розкаже [Шура], як марно шукала його по сибірських госпіталях (О. Гончар);
Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? (П. Тичина);
Про що розповім тобі? Чи розкажу тобі, як співають наші дівчата..? (М. Хвильовий);
* Образно. Багато міг би розказати вітер, але у вітру голос пересох (Л. Костенко);
// Розповідати що-небудь по пам'яті (байку, казку і т. ін.).
Марина почала розказувати Гриця. У хаті стало так тихо, хоч мак сій, тільки голос Марини роздавався, передаючи слова пісні (Панас Мирний);
Я хочу байку розказати (Л. Глібов);
Розкажу дружині вірній, Приклонившись до рамена, Казку мовою простою... (М. Рильський);
* Образно. Шумлять мені пісню дерева, Розказує казку трава (О. Олесь);
// Переказувати, викладати зміст роману, оповідання, фільму і т. ін.
Завтра починаю нове оповідання, яке буде називатися “Подарунок на іменини”. Зміст розкажу потому (М. Коцюбинський);
// Пояснюючи, описувати прикмети, деталі чого-небудь.
Пішов собі чоловік тою тропою, що розказала жінка (Панас Мирний);
// у знач. вставн. сл. Уживається як посилання на чию-небудь розповідь або на якесь писемне джерело.
– Он, розказують, на Красногорку напали розбишаки... (Панас Мирний);
Колись отак, розказує легенда, – Хустиною святая Вероніка Зібрать хотіла сльози й піт Христа (Леся Українка).
◇ (1) І не розказа́ти, і не написа́ти (д) див. сказа́ти;
(2) І не розказа́ти, і не списа́ти (д) див. сказа́ти;
(3) І ні розказа́ти, і ні написа́ти (д) див. сказа́ти;
(4) І ні розказа́ти, і ні списа́ти (д) див. сказа́ти;
(5) Не мо́жна сло́вом розказа́ти, а́ні перо́м описа́ти (д) див. спи́сувати;
(6) Не розказа́ти, не написа́ти (д) див. сказа́ти;
(7) Не розказа́ти, не списа́ти (д) див. сказа́ти;
Ні (ані́) в ка́зці сказа́ти (розказа́ти), ні (ані́) перо́м описа́ти ([не] списа́ти) див. сказа́ти;
(8) Ні розказа́ти, ні написа́ти (д) див. сказа́ти;
(9) Ні розказа́ти, ні списа́ти (д) див. сказа́ти;
(10) По́вну то́рбу розказа́ти – багато повідати.
Я ж кажу, що від усього зна: і від пристріту, і переполоху, і трясці .. І не криється баба: тільки зачепи – вона тобі повну торбу розкаже, аби підхвалили (Дніпрова Чайка);
(11) Розка́зувати байки́ – вигадувати небилиці, приховувати сутність чого-небудь;
(12) Розка́зувати / розказа́ти свої́ми слова́ми – переказувати зміст чого-небудь.
[Орлюк:] Я не хочу, щоб ти була на суді .. Я все розкажу тобі своїми словами (О. Довженко);
(13) Чо́ртові (ді́дьку, ба́тьку) ли́сому розкажи́, вульг., лайл. – вияв недовіри до чиїх-небудь слів.
– Чіпка добрий чоловік: за кожним кумуватиме... – Батькові своєму лисому розкажи! – приснув Грицько (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)