розкинутий
РОЗКИ́НУТИЙ, рідко РОЗКИ́НЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розки́нути.
Руки його були широко розкинуті, ніби він збирався вітати Ясеня палкими обіймами (Ю. Бедзик);
Куди глянеш, усе поля широкі, чисті, і по полях дуби – зрідка дуб од дуба, як намети розкинуті проти сонця (Марко Вовчок);
Будинок виходив у великий сад, розкинений на горі, поетично підперезаній річкою (О. Кониський);
// у знач. прикм.
У тонкій, білій сорочечці, трохи розхристаній, в одній спідниці, з розкинутими косами .. стояла вона перед ним, як русалка (Панас Мирний);
Поснулі, розкинуті постаті сп'янілих погромників тулилися скрізь серед цього розгардіяшу і руїн (Ю. Смолич);
Під широко розложеними галузями сосни цвіли розкиненими громадами сині та білі фіалки (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)