розкльовувати
РОЗКЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., кого, що.
1. що. Клюючи, поїдати, розтягувати що-небудь.
Горобці розкльовували паруючу купу гною (Григорій Тютюнник);
* Образно. Птиця тут чорна розкльовує місячне сяйво, вимиває ним свої крила (М. Стельмах).
2. кого, що. Розбивати, пошкоджувати кого-, що-небудь дзьобом.
Півні, зачувши весняне привілля, в ревнивім осатанінні розкльовували один одному до червоної юшки шишкасті гребені (Григорій Тютюнник);
Не вгадали [ченці], що вилетить Орел із-за хмари Замість гуся і розклює Високу тіару (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)