розкльовувати
РОЗКЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., перех.
1. Клюючи, поїдати, розтягувати що-небудь.
Горобці розкльовували паруючу купу гною (Тют., Вир, 1964, 134);
*Образно. Птиця тут чорна розкльовує місячне сяйво, вимиває ним свої крила (Стельмах, II, 1962, 68).
2. Розбивати, пошкоджувати кого-, що-небудь дзьобом.
Півні, зачувши весняне привілля, в ревнивім осатанінні розкльовували один одному до червоної юшки шишкасті гребені (Тют., Вир, 1964, 181);
Не вгадали [ченці], що вилетить Орел із-за хмари Замість гуся і розклює Високу тіару (Шевч., І, 1963, 269).
Словник української мови (СУМ-11)