розкльований
РОЗКЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розклюва́ти.
Тепер вони знали, що.. сконає [хорват] сам, змучений спрагою, розкльований птицями (Гончар, III, 1959, 109).
Словник української мови (СУМ-11)РОЗКЛЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розклюва́ти.
Тепер вони знали, що.. сконає [хорват] сам, змучений спрагою, розкльований птицями (Гончар, III, 1959, 109).
Словник української мови (СУМ-11)