розколення

РОЗКО́ЛЕННЯ, я, с.

Дія за знач. розко́лювати.

Вивчення іноземної мови як навчального предмету у вузі, як мiнiмум, повинне допомагати тому, щоб навколишнє середовище явилося перед молодим поколiнням в єдностi, злагодi та спокоi, а не в його роз'єднаннi та розколенні, повинна орiєнтувати на постiйний дiалог мiж представниками всiх народiв i конфесiй (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. розколення — розко́лення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розколення — -я, с. Дія за знач. розколювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розколення — РОЗКО́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. розко́лювати.  Словник української мови в 11 томах