розколисаний

РОЗКОЛИ́САНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розколиса́ти.

Дівчата стоять посхилювані на березі, дивляться, стережуть очима, ба чи не всім тілом, розколисані водою вінки – і лиш десь-недесь повторюється півголосом: Гей, на Івана, гей, на Купала Красна дівчина долі шукала! (О. Кобилянська);

// у знач. прикм.

І ніч полонять, дзвонять, гонять Танцю спритні вихорці, Сплески пісні й сміху тонуть В розколисаній ріці (М. Бажан);

Заколивалась розколисаними хвилями урочиста мелодія гімну (Н. Королева);

З-за мережаних заслон В розколисаній уяві Мріють образи ласкаві (М. Вороний);

Небо, скуйовджене і розколисане, Дрантя спустило на темні бори. Сонного місяця сива лисина Полум'ям сизим горить (В. Симоненко).

Значення в інших словниках

1. розколисаний — розколи́саний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розколисаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розколисати. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розколисаний — РОЗКОЛИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розколиса́ти; // У знач. прикм. І ніч полонять, дзвонять, гонять Танцю спритні вихорці, Сплески пісні й сміху тонуть В розколисаній ріці (Бажан, Роки, 1957, 284); З-за мережаних заслон В розколисаній уяві Мріють образи ласкаві (Вороний, Вибр., 1959, 75).  Словник української мови в 11 томах