розколочений

РОЗКОЛО́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розколоти́ти.

* Образно. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли. Погойдуються поволі, ніби змотують розколочений на білі пасма туман (з газ.);

// у знач. прикм.

Підгорнула [Горпина] попіл до челюстей, клала на лопату змащений розколоченим жовтком хліб і саджала на черінь (Є. Гуцало).

2. у знач. прикм., перен. Який часто і сильно б'ється, колотиться від перенапруження, хвилювання, збудження (про серце).

Аж падала [Марфа] сміючись, а до грудей обидві руки прикладала, ніби затримуючи розколочене серце (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. розколочений — розколо́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розколочений — див. каламутний  Словник синонімів Вусика
3. розколочений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розколотити. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм., перен.Який часто і сильно б'ється, колотиться від перенапруження, хвилювання, збудження (про серце).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розколочений — РОЗКОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розколоти́ти. *Образно. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли. Погойдуються поволі, ніби змотують розколочений на білі пасма туман (Літ. Укр., 24.  Словник української мови в 11 томах