розколочений

розколо́чений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розколотити.

|| у знач. прикм.

2》 у знач. прикм., перен.Який часто і сильно б'ється, колотиться від перенапруження, хвилювання, збудження (про серце).

Значення в інших словниках

1. розколочений — розколо́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розколочений — див. каламутний  Словник синонімів Вусика
3. розколочений — РОЗКОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розколоти́ти. * Образно. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли. Погойдуються поволі, ніби змотують розколочений на білі пасма туман (з газ.); // у знач.  Словник української мови у 20 томах
4. розколочений — РОЗКОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розколоти́ти. *Образно. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли. Погойдуються поволі, ніби змотують розколочений на білі пасма туман (Літ. Укр., 24.  Словник української мови в 11 томах