розколупаний

РОЗКОЛУ́ПАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розколупа́ти.

Три найбільші і найдозріліші маківки від самого паркану були безжально роздерті, розколупані до блідого насіння (із журн.).

Значення в інших словниках

1. розколупаний — розколу́паний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розколупаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розколупати. || розколупано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розколупаний — РОЗКОЛУ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розколупа́ти.  Словник української мови в 11 томах