розколупаний

розколу́паний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розколупати.

|| розколупано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. розколупаний — розколу́паний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розколупаний — РОЗКОЛУ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розколупа́ти. Три найбільші і найдозріліші маківки від самого паркану були безжально роздерті, розколупані до блідого насіння (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. розколупаний — РОЗКОЛУ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розколупа́ти.  Словник української мови в 11 томах