1. Словник української мови у 20 томах

розколупаний

РОЗКОЛУ́ПАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розколупа́ти.

Три найбільші і найдозріліші маківки від самого паркану були безжально роздерті, розколупані до блідого насіння (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розколупаний — розколу́паний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розколупаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розколупати. || розколупано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розколупаний — РОЗКОЛУ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розколупа́ти. Словник української мови в 11 томах