розкошланий

РОЗКО́ШЛАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розко́шлати.

Аврум раптово підскочив із місця .. Нашвидку, тремтячи, пригладив він розкошланий на голові чуб (С. Васильченко);

Його вуса, розкошлані чужою рукою, заворушилися, мов у роздратованого тигра (Ю. Яновський);

// у знач. прикм.

Робітник підвівся, в задумі заходив біля порога, якийсь незграбний в розкошланій сивині (О. Гончар);

Цей художник, .. невисокий і білявий з м'яким розкошланим волоссям, страшенно зрадів, коли автор похвалив його роботу (В. Підмогильний);

* Образно. Низько чіпляючись за дерева і дахи, повзли над селом розкошлані, непроглядно густі хмари (В. Козаченко).

2. у знач. прикм. З непричесаним, скуйовдженим волоссям.

Молодий Горпищенко, озираючись, все бачить біля колодязя в полудневій сліпучості матір, і Тоню коло неї, і розкошланого, без картуза батька (О. Гончар);

З темних вікон ближніх будинків висовуються розкошлані голови тих, хто хоче побачити, що це за нічна проява на вулиці (М. Слабошпицький).

Значення в інших словниках

1. розкошланий — розко́шланий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкошланий — див. кошлатий  Словник синонімів Вусика
3. розкошланий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкошлати. 2》 у знач. прикм. З непричесаним, скуйовдженим волоссям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкошланий — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. розкошланий — РОЗКО́ШЛАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розко́шлати. Аврум раптово підскочив із місця.. Нашвидку, тремтячи, пригладив він розкошланий на голові чуб (Вас., II, 1959, 16); Його вуса, розкошлані чужою рукою, заворушилися, мов у роздратованого тигра (Ю.  Словник української мови в 11 томах