розкошланий

РОЗКО́ШЛАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розко́шлати.

Аврум раптово підскочив із місця.. Нашвидку, тремтячи, пригладив він розкошланий на голові чуб (Вас., II, 1959, 16);

Його вуса, розкошлані чужою рукою, заворушилися, мов у роздратованого тигра (Ю. Янов., II, 1954, 59);

// У знач. прикм.

Робітник підвівся, в задумі заходив біля порога, якийсь незграбний в розкошланій сивині (Гончар, II, 1959, 161);

*Образно. Низько чіпляючись за дерева і дахи, повзли над селом розкошлані, непроглядно густі хмари (Коз., Гарячі руки, 1960, 115).

2. у знач. прикм. З непричесаним, скуйовдженим волоссям.

Молодий Горпищенко, озираючись, все бачить біля колодязя в полудневій сліпучості матір, і Тоню коло неї, і розкошланого, без картуза батька (Гончар, Тронка,1963, 76).

Значення в інших словниках

1. розкошланий — розко́шланий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкошланий — див. кошлатий  Словник синонімів Вусика
3. розкошланий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкошлати. 2》 у знач. прикм. З непричесаним, скуйовдженим волоссям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкошланий — РОЗКО́ШЛАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розко́шлати. Аврум раптово підскочив із місця .. Нашвидку, тремтячи, пригладив він розкошланий на голові чуб (С. Васильченко); Його вуса, розкошлані чужою рукою, заворушилися, мов у роздратованого тигра (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. розкошланий — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови