розкрадач

РОЗКРАДА́Ч, а́, ч.

Той, хто розкрадає, займається розкраданням.

– Будеш відповідати перед судом. Я під захист розкрадачів державного майна взяти не можу (Ю. Мушкетик);

Всі знають, що Лигун браконьєр, розкрадач народного добра, злодюга, але йому від того мало горя (М. Чабанівський);

Боротьба з порушенням трудової дисципліни, з прогульниками, бракоробами, розкрадачами суспільної власності .. є найпершим завданням (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. розкрадач — розкрада́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розкрадач — див. злодій  Словник синонімів Вусика
3. розкрадач — -а, ч. Той, хто розкрадає що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкрадач — ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́ вульг.; РОЗКРАДА́Ч чого, ТОРБОХВА́Т зневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом).  Словник синонімів української мови
5. розкрадач — РОЗКРАДА́Ч, а́, ч. Той, хто розкрадає що-небудь. — Будеш відповідати перед судом. Я під захист розкрадачів державного майна взяти не можу,— наче каменюкою жбурнув [секретар райкому] (Мушк.  Словник української мови в 11 томах