розкрилля
РОЗКРИ́ЛЛЯ, я, с.
1. Широко розгорнені крила: широкий розмах крил.
У небо, надвиш, у стужу прелюту, до сонця, Ікаре, ти, рабе розкриль, отам і здобувши останню покуту, розпалиш, як горно, нагірний свій біль (В. Стус);
* Образно. Країна підноситься все стрімкіше вгору .. на чудесних розкриллях розуму, праці (з публіц. літ.).
2. перен. Обриси чого-небудь у вигляді розгорнених крил.
Поспішали ешелони Туди – на південь золотий. Вона не раз з розкрилля мосту Одна вдивлялася услід (П. Усенко).
Словник української мови (СУМ-20)