розлазитися
РОЗЛА́ЗИТИСЯ, иться і рідко РОЗЛІЗА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗЛІ́ЗТИСЯ, зеться, док.
1. Лізти, повзти в різні боки; розповзатися.
Віджили хрущі в хлоп'ячих руках, розлазяться, літають, бринять, немов рій бджіл снується коло дуба (С. Ковалів);
Діти намагалися присунутися ближче до Ремо й Ахмета, але суворий вигляд останнього спинив їх напівдорозі, і вони сором'язливо розлазились по піску (Олесь Досвітній);
// розм. Повільно розходитися в різні боки на певному просторі.
Попутали [хлопці] коней і юрбою посідали в холодну невеличку конюшину. Коні з жадобою хрупали і розлазилися на всі боки (Мирослав Ірчан);
// Розростаючись, стелитися, розстилатися по поверхні чого-небудь (про рослини).
По зеленій траві розлізлося довгими ужами та батогами на всі боки розкішне, сите гарбузове бадилля (І. Нечуй-Левицький);
Зелений дикий виноград коло мого вікна розлізеться лабатим [лапатим] листям по стіні... (О. Кобилянська).
2. перен., розм. Втрачати виразність форм, окреслення; розпливатися.
Зблизька все вона добре бачила, а здалеку – все мов розлазилося .. у сторони, рідшало й застилалося серпанком (Панас Мирний);
// Втрачаючи чіткість, ставати неясним, невиразним (про спогади, думки і т. ін.).
Холодний аналізатор підказував йому, що він зараз засне, що ці думки треба записати. Завтра вони розпливуться, розлізуться (Ю. Мушкетик).
3. Руйнуватися, розвалюватися.
Випав дощ і загасив пожежу. Чого не знехтував пекельний вогонь, то те докінчила дощова вода: величезні стоги розлізлися, розпалися (Панас Мирний);
// Розриватися від старості, довгого користування (про одяг, взуття і т. ін.).
– Мені треба новий комірчик до форми купити, цей вже зовсім розлазиться, – першою вихопилася Марина (В. Собко);
Коли в бійця на марші розлізались чоботи, Багіров, не вагаючись, роззувався і віддавав йому свої власні (О. Гончар).
4. перен., розм. Розходитися в різні місця.
Ми бачимо або ловимо вухом, як люди цілими гуртами розлазяться по горах і по долинах, по всіх затишках і закамарках (М. Коцюбинський);
Дезертири знахабніли, не ховаються, озброєні, розлазяться по селах (Я. Качура);
// Переставати бути разом, розходячись або роз'їжджаючись у різні місця.
А ми Розлізлися межи людьми, Мов мишенята. Я до школи – Носити воду школярам. Брати на панщину ходили (Т. Шевченко);
В Глущуків голодна сім'я по всьому світі розлізлася (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)