розломлювати
РОЗЛО́МЛЮВАТИ, люю, люєш, недок., РОЗЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. розло́млять; док., кого, що.
Те саме, що розла́мувати.
– Читай же бо, Пилипе! Орлик розломлює велику печать і читає царське письмо (Б. Лепкий);
Влаштувавшись на ночівлю, вони відкрили сундук, розломили навпіл смажену курку і стали їсти її з великим апетитом (Григорій Тютюнник);
Вали побігли один за одним і так загойдали шлюпку, ніби хотіли розломити її навпіл (П. Загребельний);
[Храпко:] Очі темнота застилає .. не бачу, де й писати .. Зовсім мене розломило, розтрощило. Ох! (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)