розломлювати

ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев. на дві частини); НАДЛА́МУВАТИ, НАДЛО́МЛЮВАТИ (не зовсім, не до кінця); ТРОЩИ́ТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИ, МОТЛОШИ́ТИ розм., КРУШИ́ТИ розм. рідше (вщент). — Док.: полама́ти, злама́ти, ви́ламати, ви́ломити, поломи́ти, зломи́ти, розлама́ти, розломи́ти, перелама́ти, переломи́ти, надлама́ти, надломи́ти, потрощи́ти, розтрощи́ти, строщи́ти, помотлоши́ти. Били посуд, ламали стільці, шафи, рубали навіть долівку сокирою, тільки вікон не займали (Г. Хоткевич); Павло.. зламує кілька голівок із сірників і наклада в люльку (М. Кропивницький); Іде (Зет) до скелі виламувати нову брилу (Леся Українка); Хоче море човна розламати, трощить, ломить, піском засипає (Леся Українка); Вони розбивали комори, лупали скрині, палили акти на володіння ґрунтами і людьми (П. Панч); Вхопив медвідь дрючину, розломив її і зі страшним риком кинувся на свого ворога (І. Франко); Старий.. одну сигарету переламав навпіл (В. Гжицький); Руки й товстенецькі пальці були такі здорові, що сміливо переломили б будь-яку залізяку (І. Нечуй-Левицький); Вона було пиріжком у неділю наділить, а надломиш у садку вишню, то за чуприну посмиче (Марко Вовчок); Інші кинулись крушити на дрізки три шибениці (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. розломлювати — розло́млювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розломлювати — Ламати, ломити, переламувати, переломлювати; (скриню) розбивати; (тіло руханкою) ЖМ. розминати, розрахувати.  Словник синонімів Караванського
3. розломлювати — див. ламати  Словник синонімів Вусика
4. розломлювати — -люю, -люєш, недок., розломити, -ломлю, -ломиш; мн. розломлять; док., перех. Те саме, що розламувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розломлювати — РОЗЛО́МЛЮВАТИ, люю, люєш, недок., РОЗЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. розло́млять; док., кого, що. Те саме, що розла́мувати. – Читай же бо, Пилипе! Орлик розломлює велику печать і читає царське письмо (Б.  Словник української мови у 20 томах
6. розломлювати — Розло́млювати, -ло́млюю, -ло́млюєш; розломи́ти, -ломлю́, -ло́миш, -ло́млять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розломлювати — РОЗЛО́МЛЮВАТИ, люю, люєш, недок., РОЗЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. розло́млять; док., перех. Те саме, що розла́мувати. Влаштувавшись на ночівлю, вони відкрили сундук, розломили навпіл смажену курку і стали їсти її з великим апетитом (Тют.  Словник української мови в 11 томах
8. розломлювати — Розло́млювати, -люю, -єш сов. в. розломити, -млю, -миш, гл. 1) Разламывать, разломить. Кругом хату обступили, дівці двері розломили. Чуб. V. 988. 2) Только сов. в. розломило мене. Ломить меня. Болить мене всюди, руки й ноги як поодрубувані, розломило мене. Драг. 64.  Словник української мови Грінченка