розмагнічувати

РОЗМАГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМАГНІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., що, рідше кого.

1. що. Позбавляти яке-небудь фізичне тіло, прилад і т. ін. магнітних властивостей.

Розмагнічувати металеву голку.

2. кого, перен., розм. Викликати в кого-небудь стан бездіяльності, безвольності, пасивності; позбавляти когось активності, енергії.

– Ти знаєш, що робиш злочин? Ти розмагнічуєш увесь клас! (О. Донченко);

– Адже страх, який так розмагнітив тебе, це ж страх не за своє життя, а за життя товариша (А. Головко);

Що не кажи, а демобілізаційний папірець у кишені трохи розмагнітив усіх нас – ми відчули себе вільними птицями (Л. Первомайський).

Значення в інших словниках

1. розмагнічувати — розмагні́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розмагнічувати — -ую, -уєш, недок., розмагнітити, -ічу, -ітиш, док., перех. 1》 Позбавляти яке-небудь фізичне тіло, прилад і т. ін. магнітних властивостей. Розмагнічувати металеву голку. 2》 перен., розм. Викликати в кого-небудь стан бездіяльності, безвольності, пасивності; позбавляти когось активності, енергії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розмагнічувати — РОЗМАГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМАГНІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех. 1. Позбавляти яке-небудь фізичне тіло, прилад і т. ін. магнітних властивостей. Розмагнічувати металеву голку. 2. перен., розм.  Словник української мови в 11 томах