розмагнічувати

РОЗМАГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМАГНІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех.

1. Позбавляти яке-небудь фізичне тіло, прилад і т. ін. магнітних властивостей.

Розмагнічувати металеву голку.

2. перен., розм. Викликати в кого-небудь стан бездіяльності, безвольності, пасивності; позбавляти когось активності, енергії.

— Ти знаєш, що робиш злочин? Ти розмагнічуєш увесь клас! (Донч., V, 1957, 366);

— Адже страх, який так розмагнітив тебе, це ж страх не за своє життя, а за життя товариша (Головко, II, 1957, 587);

Що не кажи, а демобілізаційний папірець у кишені трохи розмагнітив усіх нас — ми відчули себе вільними птицями (Перв., Опов.., 1970, 7).

Значення в інших словниках

1. розмагнічувати — розмагні́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розмагнічувати — -ую, -уєш, недок., розмагнітити, -ічу, -ітиш, док., перех. 1》 Позбавляти яке-небудь фізичне тіло, прилад і т. ін. магнітних властивостей. Розмагнічувати металеву голку. 2》 перен., розм. Викликати в кого-небудь стан бездіяльності, безвольності, пасивності; позбавляти когось активності, енергії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розмагнічувати — РОЗМАГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМАГНІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., що, рідше кого. 1. що. Позбавляти яке-небудь фізичне тіло, прилад і т. ін. магнітних властивостей. Розмагнічувати металеву голку. 2. кого, перен., розм.  Словник української мови у 20 томах