розпадатися
РОЗПАДА́ТИСЯ¹, а́ється, недок., РОЗПА́СТИСЯ, аде́ться, док.
1. Руйнуватися, розвалюватися на частини, шматки; втрачати цілісність.
Блискавка посипалась огненними стрілами на землю, на ліси, на села, на городи .. Скелі розпадались. Хати запалали (І. Нечуй-Левицький);
Оленка натопила піч так, що аж каміння розпадається (О. Іваненко);
// Розщеплюватися, розкладатися на складові частини, елементи.
В стравоході білки їжі розпадаються на амінокислоти (з наук.-попул. літ.);
Деякі хімічні елементи мають природну радіоактивність – ядра їх атомів можуть довільно розпадатися з утворенням нового елемента (з газ.);
Звідси нам висновок певний дається, що речі свій колір Тратять раніше, аніж розпадуться на первісні тільця (М. Зеров);
// розм. Розриватися, розлазитися.
Взимку, як розпались мої черевики, пішов я до пана управителя (О. Донченко);
Гусениця танка розпалася, і він спинився посеред поля (Л. Первомайський);
// Вільно спадати, розсипатися пасмами (про волосся).
Сидить Марина кінець стола, розчісує косу. Густа чорна коса розпалась чорною хвилею по білій сорочці (І. Нечуй-Левицький).
2. перен. Розділяючись на окремі частини, групи і т. ін., переставати бути одним цілим.
Внизу котив Дніпро свої хвилі, розпадаючись на кілька проток (З. Тулуб);
Після команди: “Розійдись!” шеренги розпались на гуртки, але ніхто не пішов з двору (Д. Ткач);
На початку XVII ст. Грузія, яка ще в XIV ст. розпалась на окремі .. князівства, стала ареною боротьби двох ворогуючих держав – Персії і Туреччини (з наук.-попул. літ.);
// Занепадаючи, припиняти своє існування, переставати діяти, функціонувати.
[Антін:] Значить, війни більше немає, скінчилася? [Ада:] На фронтах скінчилася. Наша [австрійська] армія розпалася, розбіглася (Мирослав Ірчан);
Під натиском національно-визвольних революцій розпалась колоніальна система (з публіц. літ.).
3. перен. Стихати, змовкати.
Слідом за ним, наче докір, вирвавсь нестямний крик Христі і розпався надворі (Панас Мирний);
Вітер ущух, спинилась злива, розпалися в горах громи (П. Колесник).
◇ Лу́да (полу́да) розпа́лася / розпаде́ться на оча́х див. лу́да;
На трі́ски́ розліта́тися (розпада́тися і т. ін.) див. розліта́тися¹;
(1) Розпада́тися (па́дати) / розпа́стися (впа́сти) пра́хом (на прах, у прах):
а) зникати безслідно, руйнуватися, знищуватися.
Так минали віки, й ці городи то падали в прах, то знову виростали, руйнувались і знову поставали (С. Скляренко);
б) зовсім втрачати свою силу, значення.
Всепотужний трон Єгови розпався прахом (І. Франко);
Вийми ти любов з снастей природи – всесвіт миттю розпадеться в прах (М. Лукаш пер. з тв. Ф. Шиллера).
РОЗПАДА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., розм.
1. перед ким, біля (коло) кого. Лестити, догоджати кому-небудь, запобігати перед кимсь.
[Коваль:] Гляди ж, синку, живи правдою, ні перед ким не розпадайся! Та й нікому не шкодь (М. Кропивницький);
Я не міг кроку зробити, щоб коло мене не розпадались, не радили, не помагали (М. Коцюбинський);
// Гаряче, пристрасно доводити щось кому-небудь.
– Клим чоловік неабиякий. За його кожна дівка піде з вибриком та вискоком, – розпадався Зануда (І. Нечуй-Левицький).
2. над ким – чим, перен. Дуже старанно робити що-небудь, виявляти надмірну ретельність у чомусь.
Сестра мого учня завзялася вивчитись його [дуету] конечне і оце вже другий тиждень розпадається над ним (Леся Українка).
РОЗПА́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
Почати багато, часто падати.
Словник української мови (СУМ-20)