розпит
РО́ЗПИТ, у, ч.
Дія за знач. розпита́ти, розпи́тувати.
Ольга мало що чула з розпитів братиків (Н. Кобринська);
Якусь хвилину вони дивилися один на одного, та зараз було не до розпитів (С. Журахович);
// Запитання, яке вимагає відповіді, з'ясування.
З дівчатами стоїть Катя. Обступили її з розпитами. Але Катя неохоче відповідала (А. Головко);
Через поріг Зненацька ступить хлопчик наш змужнілий І на усякі розпити жадливі Одповідатиме нам (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)