Словник української мови у 20 томах

розплоджуватися

РОЗПЛО́ДЖУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗПЛОДИ́ТИСЯ, о́диться, док.

1. Розводитися, розмножуватися у великій кількості (перев. про тварин).

Вонюча бузина розкорінялася-розплоджувалася на волі (Панас Мирний);

На родючому ґрунті .. більше розплоджується різних хробачків та комах, від яких жиріють коропи (О. Донченко);

// розм. Народжуватися у великій кількості (про людей).

З того часу, як люди согрішили, стали вони розплоджуватися (з наук.-попул. літ.);

– Енею годі вже журитись, Од його має розплодитись Великий і завзятий рід (І. Котляревський);

Ви скаржитесь: – Тісно тепер на землі, Надміру, мовляв, розплодилось людей... (С. Воскрекасенко).

2. перен., розм. Збільшуватися, з'являтися у великій кількості (перев. про небажаних, щось небажане).

– Ізнов розплодилась вельможна шляхта поміж миром! Да нам не вперше викопувати сей бур'ян по Вкраїні! (П. Куліш);

– Розумних багато розплодилося. Таких, як ти (А. Крижанівський).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. розплоджуватися — розпло́джуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розплоджуватися — -ується, недок., розплодитися, -одиться, док. 1》 Розводитися, розмножуватися у великій кількості (перев. про тварин). || розм. Народжуватися у великій кількості (про людей). 2》 перен., розм. Збільшуватися, з'являтися у великій кількості (перев. про щось небажане).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розплоджуватися — Розроджуватися, розродитися, порозроджуватися, див. множитися  Словник чужослів Павло Штепа
  4. розплоджуватися — НАРОДИ́ТИСЯ (про дитину або маля тварини — з'явитися на світ), РОДИ́ТИСЯ, УРОДИ́ТИСЯ (ВРОДИ́ТИСЯ) рідше, ЗНАЙТИ́СЯ (НАЙТИ́СЯ) розм., ЗРОДИ́ТИСЯ рідше, ПОРОДИ́ТИСЯ рідше; ВИ́ЛУПИТИСЯ зневажл.  Словник синонімів української мови
  5. розплоджуватися — Розпло́джуватися, -джуюся, -джуєшся; розплоди́тися, -джу́ся, -дишся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розплоджуватися — РОЗПЛО́ДЖУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗПЛОДИ́ТИСЯ, о́диться, док. 1. Розводитися, розмножуватися у великій кількості (перев. про тварин). Вонюча бузина розкорінялася-розплоджувалася на волі (Мирний, IV, 1955, 205); На родючому грунті..  Словник української мови в 11 томах