розплоджувати
РОЗПЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш; док., кого, що.
1. Розводити у великій кількості (перев. тварин).
Думав, що вони таки діло роблять, аж Марійка розплоджує для чогось шкідника, зернову міль! (О. Донченко);
В чужій кошарі овець не розплодиш (Номис);
// розм. Давати велике потомство.
Щедра на молоко Самарянка розплодила родовите покоління: дочка Ромашка, росла корова, опасиста Козачка (К. Гордієнко);
// розм. Народжувати (багато дітей).
– Пиячите ви, ковбанитеся по калюжах – і ні до чого вам діла нема. Хай гинуть старі батьки. Хай .. наречених продають у гареми розплоджувати татарчат (З. Тулуб).
2. перен., розм. Сприяти збільшенню когось, чогось або появі кого-, чого-небудь у великій кількості (перев. небажаного).
– Ой, Онисіє Степанівно! Коли б часом з того чого не вийшло, – несміливо обізвався отець Харитін. – Ми собі розплодимо ворогів (І. Нечуй-Левицький);
– Рубляку витягли! Розплодили, розумієте кишенькових активістів! Пропала рубляка! (А. Крижанівський);
// перев. док., розм. Через недогляд, недбайливість і т. ін. дати можливість розмножитися чому-небудь шкідливому, небажаному.
Розплодити непотріб.
Словник української мови (СУМ-20)