розплоджувати

розпло́джувати

дієслово недоконаного виду

Значення в інших словниках

1. розплоджувати — -ую, -уєш, недок., розплодити, -плоджу, -плодиш; док., перех. 1》 Розводити у великій кількості (перев. тварин). || перев. док., розм. Через недогляд, недбайливість і т. ін. дати можливість розмножитися чому-небудь шкідливому, небажаному. || розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. розплоджувати — Заводжувати, заводити, завести, позаводжувати, розводжувати, розвести, порозводжувати, плекати, виплекувати, виплекати, повиплекувати, наплекувати, наплекати, понаплекувати, сплекувати, сплекати, посплекувати, ростити, вирощувати, виростити...  Словник чужослів Павло Штепа
3. розплоджувати — РОЗПЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш; док., кого, що. 1. Розводити у великій кількості (перев. тварин). Думав, що вони таки діло роблять, аж Марійка розплоджує для чогось шкідника, зернову міль! (О.  Словник української мови у 20 томах
4. розплоджувати — НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет.  Словник синонімів української мови
5. розплоджувати — РОЗПЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш; док., перех. 1. Розводити у великій кількості (перев. тварин). Думав, що вони таки діло роблять, аж Марійка розплоджує для чогось шкідника, зернову міль! (Донч.  Словник української мови в 11 томах