розплутаний

РОЗПЛУ́ТАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розплу́тати;

// розплу́тано, безос. пред.

Пакет розірвано. Розплутано бинти... (М. Бажан);

// у знач. прикм.

Голова була повернута .. Права рука, сумно виправившись у одну лінію із шиєю, тримала в кулаці кінець розплутаного банта, який був так натягнений від декольте, що навіть сукня перекосилася у напрямок руки. Тільки лівої руки не видно було із-під ковдри (Т. Осьмачка);

У розплутаних пасмах гребінець плив, як човник по воді (Б. Харчук).

Значення в інших словниках

1. розплутаний — розплу́таний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розплутаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розплутати. || розплутано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розплутаний — Розплу́таний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розплутаний — РОЗПЛУ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розплу́тати; // розплу́тано, безос. присудк. сл. Пакет розірвано. Розплутано бинти… (Бажан, Вибр., 1940, 166).  Словник української мови в 11 томах