розпрощання

РОЗПРОЩА́ННЯ, я, с., рідко.

Дія за знач. розпроща́тися.

(1) На розпроща́ння – перед розставанням.

На розпрощання учителька строго-настрого наказала Масі з хлопками не сходитись (А. Свидницький);

* Образно. Тільки як почали дружки розплітать їй косу, як заспівали жалібних пісень на розпрощання з чорною косою, як накрили голову очіпком, Лукина ніби опам'яталась, ніби прокинулась (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. розпрощання — розпроща́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розпрощання — -я, с., рідко. Дія за знач. розпрощатися. На розпрощання — перед розставанням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпрощання — РОЗПРОЩА́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. розпроща́тися. На розпроща́ння — перед розставанням. На розпрощання учителька строго-настрого наказала Масі з хлопками не сходитись (Свидн., Люборацькі, 1955, 62).  Словник української мови в 11 томах