розпрягати
РОЗПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. розпрі́г, прягла́, ло́; док., кого.
Звільняти від упряжі, випрягати (коня або іншу упряжну тварину).
Розпрягайте, хлопці, коней та й лягайте спочивать. А я піду в сад зелений, в сад криниченьку копать (з народної пісні);
Ми з Сидором коней розпряжемо (Панас Мирний);
Біля хатини Панай Ган розпріг оленів (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)