розпрягати
РОЗПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗПРЯГТИ́, яжу́, яже́ш; мин. ч. розпрі́г, прягла́, ло́; док., перех. Звільняти від упряжі, випрягати (коня або іншу упряжну тварину).
Ми з Сидором коней розпряжемо (Мирний, І, 1949, 330);
Біля хатини Панай Ган розпріг оленів (Трубл., Вовки.., 1949, 21).
Словник української мови (СУМ-11)