розпутство
РОЗПУ́ТСТВО, а, с.
Те саме, що розпу́ста.
[Степан:] Треба дітей дома вчити, то вони і в царській службі шануватимуться! [Харитон:] Як його вчити? Таке розпутство завелося!.. (М. Кропивницький);
Коли б її фортуна зробила панянкою, вона б обов'язково держала при собі козачків для розпутства (М. Хвильовий);
– Ач, розвелося розпутства! Ач! Дивитися бридко (Яків Баш).
Словник української мови (СУМ-20)