розрізувати
РОЗРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і рідше РОЗРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., що.
1. Ріжучи, розділяти на частини, шматки.
Наглядачки ножами розрізували вірьовки на тюках і наказували по черзі підходити і брати [одяг] (А. Хижняк);
Вона ретельно визбирувала падалицю, кожне яблучко старанно розрізала й нанизувала на нитку сушитись (О. Донченко);
Готували [старшокласники] біля майстерень водопійні коритця для чайок. Брали для цього старі, спрацьовані скати, розрізали їх навпіл по кругу (О. Гончар);
Я принесла диню в дім, Вже розрізала і їм (М. Познанська);
* Образно. На місяць набігла прозора хмарка, він розрізав її своїм череслом (М. Стельмах);
Хмари аж сині, кошлаті, так і розрізують їх зеленаві блискавки (В. Винниченко).
2. Проходити, пролягати через що-небудь, роз'єднуючи, розділяючи його.
Численні ущелини розрізують гори на частини (з навч. літ.);
// З'являтися на шкірі (про зморшку, зморшки).
Павло наче схуд та змарнів, і гостра зморшка розрізала йому перенісся (В. Кучер).
3. Порушувати цілісність чого-небудь, роблячи надріз.
Чабанські сирицеві постоли, натягнуті ще з весни, позасихали .. на ногах так, що їх неможливо було зняти, – доводилось розрізувати ножами (О. Гончар);
Чумаченко багнетом розрізав халяву (Григорій Тютюнник);
// Робити на тілі, кістці поріз, розтинати яку-небудь порожнину.
Завтрашній день твердів у ньому, як куля, яку, не розрізавши тіла, не можна дістати (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)