розрізувати

РОЗРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і рідше РОЗРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., що.

1. Ріжучи, розділяти на частини, шматки.

Наглядачки ножами розрізували вірьовки на тюках і наказували по черзі підходити і брати [одяг] (А. Хижняк);

Вона ретельно визбирувала падалицю, кожне яблучко старанно розрізала й нанизувала на нитку сушитись (О. Донченко);

Готували [старшокласники] біля майстерень водопійні коритця для чайок. Брали для цього старі, спрацьовані скати, розрізали їх навпіл по кругу (О. Гончар);

Я принесла диню в дім, Вже розрізала і їм (М. Познанська);

* Образно. На місяць набігла прозора хмарка, він розрізав її своїм череслом (М. Стельмах);

Хмари аж сині, кошлаті, так і розрізують їх зеленаві блискавки (В. Винниченко).

2. Проходити, пролягати через що-небудь, роз'єднуючи, розділяючи його.

Численні ущелини розрізують гори на частини (з навч. літ.);

// З'являтися на шкірі (про зморшку, зморшки).

Павло наче схуд та змарнів, і гостра зморшка розрізала йому перенісся (В. Кучер).

3. Порушувати цілісність чого-небудь, роблячи надріз.

Чабанські сирицеві постоли, натягнуті ще з весни, позасихали .. на ногах так, що їх неможливо було зняти, – доводилось розрізувати ножами (О. Гончар);

Чумаченко багнетом розрізав халяву (Григорій Тютюнник);

// Робити на тілі, кістці поріз, розтинати яку-небудь порожнину.

Завтрашній день твердів у ньому, як куля, яку, не розрізавши тіла, не можна дістати (М. Коцюбинський).