розрізувати

РОЗРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і рідше РОЗРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., перех.

1. Ріжучи, розділяти на частини, шматки.

Наглядачки ножами розрізували вірьовки на тюках і наказували по черзі підходити і брати [одяг] (Хижняк, Тамара, 1959, 171);

Вона ретельно визбирувала падалицю, кожне яблучко старанно розрізала й нанизувала на нитку сушитись (Донч., II, 1956, 106);

Готували [старшокласники] біля майстерень водопійні коритця для чайок. Брали для цього старі, спрацьовані скати, розрізали їх навпіл по кругу (Гончар, Тронка, 1963, 26);

Тато щойно вийняв два щільники і розрізає їх на шматки, бо незабаром по шляху провезуть поранених червоноармійців (Стельмах, II, 1962, 246);

Я принесла диню в дім, Вже розрізала і їм (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 45);

*Образно. На місяць набігла прозора хмарка, він розрізав її своїм череслом (Стельмах, І, 1962, 645).

Розрі́зувати (розріза́ти, розрі́зати) во́ду (хви́лю) — пливучи, розсікати воду.

Дужими і плавними помахами рук Олеся впевнено розрізала воду (Донч., VI, 1957, 74);

Корабель розрізав кілем першу круту пружну хвилю (Ткач, Крута хвиля, 1956, 160);

Розрі́зувати (розріза́ти, розрі́зати) дереви́ну — розпилювати дерево на дошки.

Рамові ледве встигали розрізати деревину, а з лісоскладу робітники подавали їм другі деревини (Чорн., Визвол. земля, 1959, 134);

Розрі́зувати (розріза́ти, розрі́зати) кни́гу (журна́л і т. ін.) — ріжучи, роз’єднувати сторінки книги (журналу і т. ін.), що вперше читається.

Руки його тремтіли, коли розрізував.. аркуші «Московского телеграфа», № 12, того номера, де вже могла бути рецензія на поему (Полт., Повість.., 1960, 388);

Розрі́зувати (розріза́ти, розрі́зати) пові́тря:

а) дуже швидко рухаючись, долати опір повітря.

Заєць помчав стрілою, розрізаючи повітря, шелеснувши кущиком полину (Трубл., І, 1955, 41);

б) стрімко підніматися й падати (про весло і т. ін.).

Весло із свистом розрізало повітря і стукнуло в днище вітрильника (Донч., Вибр., 1948, 193);

в) різко, гучно звучати, лунати.

Розрізав густе повітря постріл рушниці (Коцюб., II, 1955, 73).

2. Проходити, пролягати через що-небудь, роз’єднуючи, розділяючи його.

Численні ущелини розрізують гори на частини (Фіз. геогр., 5, 1956, 114);

// З’являтися на шкірі (про зморшку, зморшки).

Павло наче схуд та змарнів, і гостра зморшка розрізала йому перенісся (Кучер, Прощай.., 1957, 160).

◊ Розрі́зувати (розріза́ти, розрі́зати) ві́йсько (загі́н) — роз’єднувати військову частину (загін) противника, здійснюючи прорив.

Коли бандитам вдалося надвоє розрізати їхній загін,.. він зойкнув у душі і щосили побіг у ліс (Стельмах, II, 1962, 248).

3. Порушувати цілісність чого-небудь, роблячи надріз.

Чабанські сирицеві постоли, натягнуті ще з весни, позасихали.. на ногах так, що їх неможливо було зняти, — доводилось розрізувати ножами (Гончар, II, 1959, 103);

Чумаченко багнетом розрізав халяву (Тют., Вир, 1964, 316);

// Робити на тілі, кістці поріз, розтинати яку-небудь порожнину.

Завтрашній день твердів у ньому, як куля, яку, не розрізавши тіла, не можна дістати (Коцюб., ІІ, 1955, 398).