розсвітання
РОЗСВІТА́ННЯ, я, с., поет.
Розсвіт.
Прощай, годино розсвітання За вічним снігом на горі, І явори над Алазанню, Як вартові богатирі (А. Малишко);
Ти мене кличеш звечора й зрання, Ти мене кличеш пізньої ночі, Ти мене кличеш в ясне розсвітання, Думи мені повіряєш пророчі (Л. Забашта);
І зливались в синіх далях З ясновидим розсвітанням Над Дніпром вогнів заграви, Дальні сяйва Дніпрогесу (П. Усенко).
Словник української мови (СУМ-20)