розстрига
РОЗСТРИ́ГА, и, ж.
Служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець, монах, позбавлений чернецтва.
[Паламар:] Одріж мені мою духовню принадлежність [духовну приналежність]! [Данило:] Та що це ви? Хіба ви розстрига, чи як? (М. Кропивницький);
Вечерю влаштувало окружне керівництво .. Були ще, мабуть, місцеві службовці, а серед них і піп-розстрига (П. Панч);
Він, отець Степовий, доживає віку простим стариком розстригою, дідком, котрому уже, може, й надоїло, та треба доживати... (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)