розстрига

РОЗСТРИ́ГА, и, ж. Служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець, монах, позбавлений монашества.

[Паламар:] Одріж мені мою духовню принадлежність [духовну приналежність]! [Данило:] Та що це ви? Хіба ви розстрига, чи як? (Кроп., І, 1958, 534);

Вечерю влаштувало окружне керівництво.. Були ще, мабуть, місцеві службовці, а серед них і піп-розстрига (Панч, На калин. мості, 1965, 291).

Значення в інших словниках

1. розстрига — розстри́га іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. розстрига — -и, ж. Служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець, монах, позбавлений чернецтва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розстрига — РОЗСТРИ́ГА, и, ж. Служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець, монах, позбавлений чернецтва. [Паламар:] Одріж мені мою духовню принадлежність [духовну приналежність]! [Данило:] Та що це ви? Хіба ви розстрига, чи як? (М.  Словник української мови у 20 томах
4. розстрига — Розстри́га, -ги, -зі; -три́ги, -три́г  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)