розстріл
РО́ЗСТРІЛ, у, ч.
1. Дія за знач. розстрі́лювати, розстріля́ти 1–3.
Ще в дитинстві його возили дивитись на розстріл, .. і ся картина лишилась у нього на ціле життя (М. Коцюбинський);
Ще в ті часи, коли Андрій сидів уперше, альбінос цей примелькався йому, водивши на імпровізований розстріл (І. Багряний);
На землю спадала вечірняя мла, як варта на розстріл матросів вела (В. Сосюра);
Це була страшна картина. .. Просьби достріляти. Розстріли поранених, щоб не кричали (О. Довженко);
// Смертна кара, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї.
– За приховування втікачів належить розстріл, – шипить староста (Ю. Яновський);
Спочатку гостро накинувся був [барон] чомусь тільки на Андрія Горленка, залякував його всякими карами, розстрілом навіть... (Є. Кротевич);
Відповідно до провини визначались види смертного покарання: повішення, колесування, четвертування, відсікання голови, розстріл, спалювання (з навч. літ.).
2. спец. Пошкодження каналу ствола вогнепальної зброї (від довгого користування, частої стрільби).
3. спец. Розпірка в рудному кріпленні.
Словник української мови (СУМ-20)