розстріл

РО́ЗСТРІЛ, у, ч.

1. Дія за знач. розстрі́лювати, розстріля́ти 1 — 3.

Ще в дитинстві його возили дивитись на розстріл трьох москалів, і ся картина лишилась у нього на ціле життя (Коцюб., II, 1955, 375);

На землю спадала вечірняя мла, як варта на розстріл матросів вела (Сос., 1, 1957, 450);

// Смертна кара, що здійснюється пострілом із вогпепальної зброї.

— За приховування втікачів належить розстріл,— шипить староста (Ю. Янов., I, 1954, 185);

Спочатку гостро накинувся був [барон] чомусь тільки на Андрія Горленка, залякував його всякими карами, розстрілом навіть… (Крот., Сини.., 1948, 23).

2. спец. Пошкодження каналу ствола вогнепальної зброї (від довгого користування, частої стрільби).

3. спец. Розпірка в рудному кріпленні.

Значення в інших словниках

1. розстріл — ро́зстріл іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. розстріл — [розстр'іл] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў  Орфоепічний словник української мови
3. розстріл — -у, ч. 1》 Дія за знач. розстрілювати, розстріляти 1-3). || Смертна кара, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї. 2》 спец. Пошкодження каналу ствола вогнепальної зброї (від довгого користування, частої стрільби). 3》 спец. Розпірка в рудному кріпленні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розстріл — РО́ЗСТРІЛ, у, ч. 1. Дія за знач. розстрі́лювати, розстріля́ти 1–3. Ще в дитинстві його возили дивитись на розстріл, .. і ся картина лишилась у нього на ціле життя (М.  Словник української мови у 20 томах
5. розстріл — СТРА́ТА (позбавлення життя за вироком), СМЕ́РТНА КА́РА, ВИ́ЩА МІ́РА, ПОКАРА́ННЯ, КА́РА НА ГО́РЛО іст.; РО́ЗСТРІЛ (вогнепальною зброєю); ПОВІ́ШЕННЯ (ПОВІ́ШАННЯ) (на шибениці); ЧЕТВЕРТУВА́ННЯ, КОЛЕСУВА́ННЯ, РОЗП'Я́ТТЯ...  Словник синонімів української мови
6. розстріл — Ро́зстріл, -лу; -ріли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)