розстрій

РО́ЗСТРІЙ, рою, ч., рідко. Те саме, що ро́злад.

Рифка була слаба. Се не була слабість тіла, бо тілом вона була здорова і сильна,— се був якийсь дивовижний розстрій духа (Фр., V, 1951, 393);

Чує [Іван] дивно-гармонійні й такі тужливо-жалібні співи, що попадає під їх впливом у ще більший розстрій; його очі наповнюються слізьми (Круш., Буденний хліб.., 1960, 146);

Земле рідна, ..розступись, поглинь фашиста, ро́зстрій дай його рядам! (Тич., II, 1957, 102).

Значення в інших словниках

1. розстрій — ро́зстрій іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розстрій — РО́ЗСТРІЙ, рою, ч., рідко. Те саме, що ро́злад. Рифка була слаба. Се не була слабість тіла, бо тілом вона була здорова і сильна, – се був якийсь дивовижний розстрій духу (І.  Словник української мови у 20 томах