розсудливий

РОЗСУ́ДЛИВИЙ, а, е.

1. Здатний мислити, міркувати, діяти правильно й розумно.

Тихий був Василько, розсудливий. Хто його й на розум добрий наставляв, Господь його знає! (Марко Вовчок);

Діди правили щось про гріхи та останній час, молодші нахвалялися не пустити ворогів на виноградники, перестріляти з рушниць, розсудливі гамували запал (М. Коцюбинський);

Він був спокійний, розсудливий і по змозі приховував свої почуття (Ю. Смолич);

* Образно. Прийшла розсудлива зима І світ пістрявий побілила (М. Рильський).

2. Який виражає розсудливість.

З-під тонких брів дивляться на нього гарячі карі очі – то гордовиті, то лагідні, то по-дорослому розсудливі (П. Колесник);

– Спокійніше, Женю, спокійніше... Цей неквапливий, розсудливий голос належав, хоч як це дивно, так само Вадикові (Ю. Шовкопляс).

3. Обґрунтований, розумний.

Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькові скорботи (Панас Мирний);

Хлопчик знав, що батькове слово завжди тверде й розсудливе (О. Донченко);

Минуле вимагає від історика розсудливої оцінки, сучасне – глибокого проникнення в суть явищ, а майбутнє – наукового передбачення, мрії (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. розсудливий — розсу́дливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розсудливий — Розважливий, розміркований; (крок) розумний, обґрунтований, вмотивований; пр. РОЗСУДЛИВО, о. з розсудом, і всі п. ф. від розсудливий.  Словник синонімів Караванського
3. розсудливий — див. вихований; розумний; спокійний  Словник синонімів Вусика
4. розсудливий — -а, -е. 1》 Здатний мислити, міркувати, діяти правильно й розумно. 2》 Який виражає розсудливість. 3》 Обґрунтований, розумний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розсудливий — Розважний, розважливий, обережний, обачний, обачливий, поміркований, статечний, див. серйозний  Словник чужослів Павло Штепа
6. розсудливий — РОЗСУ́ДЛИВИЙ (здатний обмірковувати, діяти правильно й розумно), РОЗВА́ЖЛИВИЙ, РОЗВА́ЖНИЙ, ПОМІРКО́ВАНИЙ, РАЦІОНАЛІСТИ́ЧНИЙ, ТВЕРЕ́ЗИЙ, РОЗМІРКО́ВАНИЙ розм., РОЗСУ́ДНИЙ діал. "Не така вона буває, як розмовляє зо мною.  Словник синонімів української мови
7. розсудливий — Розсу́дливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. розсудливий — РОЗСУ́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Здатний мислити, міркувати, діяти правильно й розумно. Тихий був Василько, розсудливий. Хто його й на розум добрий наставляв, господь його знає!...  Словник української мови в 11 томах