розсіл
РОЗСІ́Л, со́лу, ч.
1. Спеціально приготовлений солоний (перев. з прянощами) розчин для засолювання овочів, риби і т. ін.
Огірки заливають розсолом, накривають шматком чистого полотна чи марлі, а потім накладають дно (з наук.-попул. літ.);
До укладання яблук у бочки готують розсіл .. На 100 літрів чистої питної води беруть кілограм кухонної солі (з наук. літ.);
Значного поширення набули коптіння, збереження [м'ясних продуктів] в розсолах (з наук. літ.);
// Солона рідина, насичена соками засолених у ній продуктів.
Він нанюхав квашені огірки і з'їв кілька, запиваючи розсолом (Ю. Яновський);
Молодиця вносить з комірчини полумисок капустяного розсолу і обережно перехиляє над ним пляшку з олією (М. Стельмах);
Базар ще був у розпалі .. І п'янко пахло садовиною, дьогтем, солоним потом, розсолом, медои (Василь Шевчук);
* У порівн. Відповідь Лободи мимоволі, мов той розсіл, полилася в шпаринки ран людських душ (Іван Ле).
2. Дуже насичена сіллю природна вода.
Сиваш є природною лабораторією, де вода Азовського моря випаровується, перетворюючись в розсоли (з наук.-попул. літ.);
Газонасичені розсоли поширені у надрах Українського, Балтійського та інших щитів (з наук. літ.);
У селі Стебнику, недалеко від Дрогобича на Львівщині, соляний промисел виник ще у дванадцятому столітті. Тут видобували розсоли і з них виварювали кухонну сіль (з газ.).
3. спец. Водний розчин солей, що застосовується у техніці.
Зовнішній циліндр охолоджується ззовні розсолом, а внутрішній – обертається (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)