розтоплений

РОЗТО́ПЛЕНИЙ¹, а, е.

Дієпр. пас. до розтопи́ти¹.

Вечірнє сонце скувало срібну підставку для одиноких скель в морі, легких й прозорих, наче розтоплених в спеці (М. Коцюбинський);

// у знач. прикм.

Літня жінка поралась коло розтопленої печі, засуваючи туди рогачем чавуни та горщики (Б. Антоненко-Давидович).

РОЗТО́ПЛЕНИЙ², а, е.

Дієпр. пас. до розтопи́ти².

Розтоплені сонцем, танули сніги (І. Цюпа);

Кипів метал, розтоплений до краю, Летіли іскри, мов волосожар (Я. Шпорта);

Вечірнє сонце скувало срібну підставку для одиноких скель в морі, легких, прозорих, наче розтоплених в спеці (М. Коцюбинський);

// у знач. прикм.

Почали шпичками штрикати вареники, та, обмочуючи у розтоплене масличко [маслечко] і сметанку, .. глитати (Г. Квітка-Основ'яненко);

З даху пріорівської кам'яниці жовніри обсипали лави градом куль, обливали розтопленою смолою і окропом, але козаки й стрільці вперто лізли по драбинах і вломлювались у вікна (Н. Рибак);

Сонце пече немилосердно, пахне розтопленою живицею (П. Колесник);

[Мацько:] Як же вам не соромно, дочка сталевара, а ніколи розтопленої сталі не бачили (В. Собко);

Спека стоїть нестерпна. Вся долина під кручею по самі вінця мов налита прозорим, розтопленим склом (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. розтоплений — розто́плений 1 дієприкметник розпалений розто́плений 2 дієприкметник перетворений на рідину  Орфографічний словник української мови
2. розтоплений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтопити I. || розтоплено, безос. присудк. сл. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розтопити II. || розтоплено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розтоплений — Розто́плений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розтоплений — РОЗТО́ПЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтопи́ти¹. РОЗТО́ПЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтопи́ти². Розтоплені сонцем, танули сніги (Цюпа, Грози..  Словник української мови в 11 томах