розтривожувати
РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРИВО́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, що.
1. кого. Викликати в кому-небудь тривогу, неспокій, хвилювати когось.
[Горпина:] Розтривожили ви мене піснями. Плачу я, що мене моя рідня цурається (І. Нечуй-Левицький);
– Ти, знову розтривожив себе!.. Чи не послати за лікарем?.. (М. Хвильовий);
Зникнення Сергійка розтривожило Надію (Яків Баш);
// що. Сповнювати тривогою, неспокоєм, хвилюванням (душу, серце).
Прогулянка не дала [Миколі] заспокоєння, навпаки, ще більше розтривожила душу (В. Гжицький);
Гасне, гасне синій вечір вдалині, Думи серце розтривожили мені (Л. Забашта).
2. кого. Приводити в рух, дію, виводити зі стану спокою, нерухомості.
– Як джмелів, розтривожили ми їх [гайдамак]. Розповідають, що з самої ночі гасають по місту (А. Головко);
// перен. Посилювати прояв чого-небудь.
Рорзтривожити почуття.
3. розм. Торкаючись хворого місця, уражати його.
Розтривожити рану;
// Посилювати чим-небудь відчуття болю.
Увесь час ввижалося [хворому], ніби палату сповиває сіруватий туман. І хоч гуртовий огляд аж он як розтривожив біль, та коли пішли лікарі, туман зараз же погустішав... (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)