розумово
РОЗУМО́ВО.
Присл. до розумо́вий 1.
Вона була дівчина на свій вік розумово незвичайно розвинена, повна імпульсів і жадоби до науки й діла (О. Кобилянська);
– Бачиш, ти призвів мене до брехні, – сказав він Львові. – Але до брехні я ставлюсь цілком розумово (В. Підмогильний);
Ряд праць спеціально присвячений особливостям навчальної діяльності розумово відсталих, глухонімих дітей (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)