розціплювати
РОЗЦІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗЦІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗЦІ́ПИТИ, плю́, пиш; мн. розці́плять; док., що.
Розводити в сторони що-небудь з'єднане, зчеплене.
Розціпила [Параска] руки і трохи пальцями повела себе по виду (Ганна Барвінок);
Розціпивши кулаки, підніміть обидві руки долонями догори [виконуючи фізичну вправу] (з наук.-попул. літ.);
// Розтуляти, розтискати що-небудь стиснуте, зімкнуте.
Михайло довго не міг розціпити рота, щоб сказати слово (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)