розціплювати
РОЗЦІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко РОЗЦІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗЦІ́ПИТИ, плю́, пиш; мн. розці́плять; док., перех. Розводити в сторони що-небудь з’єднане, зчеплене.
Розціпила [Параска] руки і трохи пальцями повела себе по виду (Барв., Опов.., 1902, 116);
// Розтуляти, розтискати що-небудь стиснуте, зімкнуте.
Михайло довго не міг розціпити рота, щоб сказати слово (Мик., II, 1957, 24).
Словник української мови (СУМ-11)